Що ми робимо не так? Можливо, викладач не досить професійний? Чи ми обрали недієву методику?

Ці та інші питання доволі часто ставлять батьки, намагаючись зрозуміти причину, чому їх діти знають лише поодинокі слова, проте не можуть поєднати їх у речення.

Ну так от, батьки, нам є що вам сказати і порадити 

Невміння говорити англійською – це проблема не тільки вашої дитини. Насправді більшість діток, в яку б школу англійської вони не ходили, дійсно знають лише поодинокі слова – кольори, фрукти, овочі, тварини… Інколи вони можуть побудувати прості діалоги, проте вони не розуміють, що означає те чи інше слово у реченні чи фразі, а сприймають його як єдину суцільну мовну одиницю. Фраза “How are you?”, наприклад, сприймається ними як щось єдине і суцільне – вони не можуть розбити її на окремі слова, відповідно не знають їх перекладу, звідси – не можуть використовувати ці самі слова для побудови нових, вже своїх самостійних фраз, так як це роблять в рідній мові.

Тому їм легше засвоїти прості, конкретні слова, а не абстрактні поняття. Це те, що їх оточує, те, що легко для їх розуміння. Ті ж самі тварини, овочі, фрукти і кольори, які вчитель їм показує на картках та іграшках…
Що ж робити?
Для того, щоб дитина заговорила, потрібно створити англомовне середовище.
Розмовляти англійською вдома, на вулиці, в парку, під час прогулянки… Тобто, поводити себе так, наче тато і мама – англійці. Якщо дивитися мультик, то тільки англійською. Якщо слухати пісеньку, то також англійською. А ще краще, не просто слухати, а підспівувати, взявши заздалегідь роздрукований текст…
Крім цього використовуйте готові фрази та прості дієслова, які є своєрідним
«клеєм» для речень, діалогів, а з часом, і монологів.
Ось кілька практичних порад для батьків та вчителів, щоб “розговорити” дітей
вдома та на уроці.

  • Хваліть дітей, коли вони дають відповідь не одним словом, а фразою.
    It is an apple замість просто apple
    The apple is missing замість просто apple
    Yes, I do; Yes, I am; Yes, it is замість просто Yes

 

  • Заохочуйте їх просити щось, давати щось, дякувати за щось англійською мовою.
    Please give me an apple замість просто an apple
    Please take the red apple замість просто red apple
    Thank you!
    Please give me some water!

 

  • Навчіть дітей декільком універсальним фразам, які починаються однаково, проте закінчуються так, як захочуть діти.

I like… (a cat, a bag, pizza)                                        Я люблю… (мені подобається)…. (кіт, сумка,піца)

I want… (a sweet, a banana)                                     Я хочу… (цукерку, банан)

I have… (a pen, a dog, a toy)                                     Я маю… (ручку, собаку, іграшку)

Англійська – це просто!

 

     Курси чи індивідуальні заняття?

Не знаєте, що обрати між КУРСАМИ чи ІНДИВІДУАЛЬНИМИ УРОКАМИ? Тоді вам сюди!

Для початку давайте з’ясуємо міфи, пов’язані з обома видами навчання.

МІФ 1 Заняття з репетитором передбачає мало розмовної практики.

Хороший репетитор зробить все можливе, щоб учень розмовляв якомога більше, навіть якщо це індивідуальне заняття. Ідеальна структура такого заняття – опрацювання якоїсь граматичної теми чи лексичної групи і застосування нових знань чи слів на практиці. Все інше компроміс, або недобросовісний репетитор. Ні перше, ні друге вам не потрібне.

МІФ 2 Групові заняття переважно зводяться до вдосконалення розмовних навичок, іншими словами подолання мовного бар’єру.
Начебто так, проте інколи курси іноземних мов практикують не групове говоріння, а групове «писання», або групове «записування» за вчителем, або групове «списування» з дошки. Після декілька уроків групових «списувань» чи «записувань», вам просто захочеться втекти і більше ніколи не повертатись. Разом з мовним бар’єром звісно.

МІФ 3 Дітям краще вивчати мову в групах, ніж з репетитором.
Повторимо знову, якщо репетитор готується до заняття згідно всіх методичних рекомендацій і урізноманітнює урок цікавинками та іграми – заняття буде не менш цікавим, ніж групове, проте ефективнішим в рази. Адже весь корисний час належить одному учневі, а не шістьом, наприклад, і це в кращому випадку.

МІФ 4 В групах легше готуватися до тестів та сертифікованих іспитів.
Готуватися можна і в групах і індивідуально. Але здавати тест чи іспит дійсно краще у великій школі чи сертифікованому центрі. До речі, вам не обов’язково готуватися до іспиту саме в цій школі, це може бути будь-яке інше місце чи індивідуальна робота з репетитором.

МІФ 5 Якщо ви закінчили курс певного рівня іноземної мови, то ваш рівень знань є відповідним.
Якщо ви закінчили курс наприклад рівня intermediate, то це зовсім не означає, що у вас дійсно intermediate. Ваш фактичний рівень знань може бути як вищим, так і нижчим, а папірець зі штампом і підписом директора школи свідчить не про наявний рівень знань, а про те, що ви пройшли курс навчання. А що ви винесли з цього курсу – то вже інша справа.

МІФ 6 Викладачі курсів іноземних мов більш кваліфіковані, ніж вчителі, які ходять на індивідуальні уроки.
Адміністрація курсів безумовно зацікавлена в тому, щоб у них викладали кваліфіковані викладачі. Часто для викладачів організовуються семінари, тренінги і методичні зустрічі. Але це, на жаль, не правило, і викладачі часто організовують роботу на свій розсуд. І, навпаки, частенько викладачі курсів, беруть декілька індивідуальних учнів.

МІФ 7 Індивідуальні заняття дорожчі за групові.

Так, якщо порівняти вартість одного індивідуально заняття з одним груповим. Проте візьміть до уваги те, що ви платите за місяць або навіть семестр групових занять відразу, тоді як індивідуальні заняття ви оплачуєте поурочно. Також подумайте, що ви зможете вивчити чи освоїти за 10 індивідуальних занять та за 10 групових. У відсотках.

МІФ 8 На групових заняттях однаково задіяний кожен учень.
Так мало би бути, в ідеалі. Проте на практиці виявляється, що більш активні учні «тягнуть» на себе ковдру, читайте увагу вчителя, і менш активні є просто пасивними слухачами. А яка користь від просто пасивного слухання?

Отож, перш за все слід розуміти, для чого саме ви вчите англійську мову. Готуєтесь до тесту, поїздки закордон, співбесіди англійською мовою? Обирайте індивідуальні уроки. Саме так ви досягнете максимальних результатів за мінімальні терміни. Якщо ви хочете підтримати наявний рівень знань, ненав’язливо знайомитись з новою граматикою і лексикою, нікуди не поспішаєте, англійська цікава вам як хобі – тоді вам на курси.
__________________________________________________________________________
Вообще нам есть, что сказать всем тем, кто не любит английский и считает его очень сложным, в попытке понять его логику и закономерности.
Английский очень простой язык. Конечно, это не распространяется на лексику, так как новые слова необходимо учить в любом случае, а на грамматическую структуру и то, как мы строим предложения.
Итак, времена. Услышав это слово, многие из вас готовы рвать на себе волосы, ну или, по крайней мере, поморщиться. Но, ведь времена — это не только чисто английская «штучка», времена есть в русском, есть в украинском, и других языках.
Отдаете ли вы себе отчет в том, что вы используете те же времена в родном языке?
Секрет времен – это знать, что происходит с глаголом. Это такое слово, которое отвечает на вопрос Что делать?
Так же как и в украинском или русском, в английском глаголе меняются окончания, согласно времени. Отметьте, сейчас мы говорим только об простых временах (Simple Tenses)!

Считается, что простые времена, дальше будем называть их Simple Tenses, ведь именно так они переводятся дословно, самые простые для понимания и их проще всего построить.
НО, это миф! И сейчас мы это легко докажем.
Simple Tenses единственные времена, которые требуют вспомогательных глаголов для вопросов и отрицаний, предложения в Simple нельзя перевести дословно, так как мы не можем перевести вспомогательный глагол. Вспомогательный глагол – индикатор времени, но никак не полноценное слово, обозначающее действие, предмет, понятие или качество.
Итак, когда мы переводим предложения в Simple, нам необходимо обратить внимание на следующее:
– фактическое (не грамматическое) время, а их всего три – прошедшее, настоящее и будущее;
— особу и, соответственно, их число, которые осуществляют действие в настоящем времени;
— «правильность» или «неправильность» глагола (да, есть и такие) в прошедшем времени;
— тип предложения (повествовательные, вопросы или отрицания)во всем временах.
Итак, ваше предложение:
Она учила английский в школе.
Простое предложение, без подводных камней и скрытых сложностей.
Итак:
— определяем фактическое время – здесь это прошедшее;
— определяем «правильность» глагола – в этом случае глагол study является правильным;
— определяем тип предложения – это предложение повествовательное, так как мы рассказываем, повествуем, о том, что кто-то учил английский в школе.
Перевод предложения:
She     studied     English     at     school.
Она    учила       английский     в   школе.

Глагол study в этом предложении «состарился», «потяжелел», мы добавили окончание –ed, что бы, таким образом поставить глагол в прошедшее время. То есть, из этого вытекает правило, чтобы поставить правильный английский глагол в прошедшее время, добавьте к нему окончание –ed.
Давайте разберем еще одно предложение:
Она учила английский?
Всего лишь три русских слова. Исходя из предыдущего:
— фактическое время – прошедшее;
— глагол – правильный;
— тип предложения – вопрос.
Если в русском и украинском, да и не только, вопросы могут задаваться посредством интонации, то в английском нам нужен вспомогательный глагол, что бы он «помог» нам построить вопрос.
Итак, что получается?
Did she study English?
— Она учит англиский?
Did – вспомогательный глагол, который помог нам построить вопрос в прошедшем времени. Его легко запомнить, если провести аналогию с украинским словом «Дід», русское «Дед», то есть «состарить» наше действие, как дедушку. Но, фактически, в этом контексте слово did не переводится, оно указывает на прошедшее время, подсказывает, что мы говорим о действии в прошлом. Как видите, возле основного глагола окончание –ed уже не стоит.
И еще предложение:
Она учит английский.
Итак:
— Настоящее;
— Она – третья особа в единственном числе;
— Повествование.
She       studies       English.
Она      учит           английский.

В настоящем времени к глаголу, который стоит после слов he, she, it, или их эквивалентам (девочка, учитель, щенок, стол и др.), мы добавляем окончание –s\es, что, как видите, мы и сделали в этом предложении.
Поехали дальше:

Она учит английский?
Снова, в русском варианте, только интонация, а в английском – вспомогательный глагол, который мы не можем перевести.
Does she study English?
— она учит английский?
Does помогает нам построить вопрос, он указывает на «настоящесть» времени, но мы никак не можем его перевести.

А как вам вот такое предложение?
Ты учишь английский?
— Время – настоящее;
— Особа – ты;
— Предложение – вопрос.

Do you study English?
— ты учишь английский?
Почему do, a не does, можете спросить вы. Do — тот же вспомогательный глагол, только без окончания –es. Если does мы используем с такими капризными особами, как he, she, it, то все остальные особы, а именно I, you, we, they, спокойно уживаются с вспомогательным глаголом do.

И, возрадуйтесь, еще одно предложение:

Она будет учить английский.

— Время – будущее;
— Особа – не имеет значения для будущего времени;
— Тип – повествование.
Итак:
She will study English.
Она будет учить английский.

Будущее время – самое логичное из всех простых времен по той причине, что слово will можно перевести как буду (будет, будем, будут)и поэтому английское будущее
время самое близкое к тому, как мы строим предложения в русском или украинском языке.
Что с вопросами в будущем времени?
Will she study English?
Будет она учить английский?
Именно так будет звучать вопрос на русском, если перевести его слово в слово. Недостаточно просто знать правила английской грамматики, в таком случае английский язык максимум станет нестрашен и «ручным», но никак не другом. Чтобы оперировать временами, как англичанин или американец, необходимо думать их категориями, их языковыми формами, неотъемлемой частью которых есть их вспомогательные глаголы.
Как видите, Simple is not that simple. Простые времена не настолько простые, с ними нужно быть начеку постоянно.

 

Пошук за статтями

Маєш питання? Дзвони:

+38 (067) 933 23 02