Привіт усім! Вчора наша група повернулась з Болгарії, де ми організовували англомовний кемп для наших дітей. Хто слідкує за моїми публікаціями, той в курсі, бо за цей тиждень я влаштувала фотобум на своїй сторінці. Більше фото викладу на сторінці @ТаКо и Компания, а тут залишу лише текст.

Публікація буде цікава батькам дітей, які їздили з нами, тим, кому цікаво на наступний рік, тим, хто сумнівався чи запізнився з записом, або тим, хто збирається у поїздку з іншим табором чи школою. Ото…

Кемпінг-2017: Болгарія

Привіт усім! Вчора наша група повернулась з Болгарії, де ми організовували англомовний кемп для наших дітей. Хто слідкує за моїми публікаціями, той в курсі, бо за цей тиждень я влаштувала фотобум на своїй сторінці. Більше фото викладу на сторінці @ТаКо и Компания, а тут залишу лише текст. Публікація буде цікава батькам дітей, які їздили з нами, тим, кому цікаво на наступний рік, тим, хто сумнівався чи запізнився з записом, або тим, хто збирається у поїздку з іншим табором чи школою. Отож, все по порядку:

Табір: Зупинилися у таборі Альбатрос у містечку Святий Костянтин. Табір радянський, корпус доволі старий, фойє і їдальня, це перше, що ми побачили, виглядають, ну скажімо як школа, чи, можливо хол лікарні, мармурова підлога, старі вікна (столярка), двері, вазони, інфо листи на стінах… у холі стоять дивани і столики, у закутку ігрові автомати. Ліфт, такого я ще не бачила, зі звичайними дверима, і ліфт іде лише тоді, коли двері зачиняються. Проте добре, що він взагалі був. Коли ми приїхали, провівши 36(!!!) годин у автобусі, нас підвезли до самого входу, проте на заднє подвір’я. Жодного деревця, неприглядність будівлі, старі вікна і двері холу зробили свою справу і дехто з дітей мабуть з радістю заскочив би у автобус і повернувся б в Україну, якби я запропонувала. Коротше кажучи, шок. Я розуміла, що ми під’їхали з чорного входу, проте спробуйте пояснити це 41 голодній і втомленій дитині… це перше враження, після короткої екскурсії по території ми побачили цілком пристойний басейн, літню сцену, два спорт майданчики, ігровий майданчик, і доволі простору територію з зеленими галявина ми під деревами, де ми зрештою і проводили заняття. Отож, якщо є можливість, то ніколи-ніколи не підізжайте до Альбатроса з заднього подвір’я, особливо вперше. Зіпсоване перше враження гарантовано.

Номери: 3-х і 4-х місні. Розміру вони однакового, проте на чотири особи мають свіжі пофарбовані стіни і замінені вікна (не столярка), а на 3 особи в номерах в більшості дерев’яні рами в двері. А номерах є ліжка з пристойними матрасами, шафа (навіть з двома-трьома вішалками), холодильник, телевізор, кондиціонер, тумба (2штуки), стілець, балкон. На підлозі ковролін. Стіни білі, фарба на зразок побілки. Постіль біла, після прання, проте білосніжною не назвеш. Санвузол у кожному номері свій — туалет, умивальник, дзеркало, Сашка для рушників, душ, проте без шторки, а просто стік на підлозі, що може бути некомфортним, адже санвузол доволі малий. Напевно, відсутність облаштованого душу (шторки хоча б) є найбільшою незручністю у номері. Тим не менше наявність власного санвузла — це неабияка перевага. Крім того, для мене і моїх вчителів було тісно, у кожної багато речей, які ми брали для занять, крім своїх особистих, і жили ми в хаосі серед купи ножиць, олівців, паперів, надувних іграшок, карток, лоскутів і всього іншого.

Харчування: мені було смачно, а до їжі я прискіплива🙄 Кожного дня декілька видів приготовлених і сирих овочів і салатів, гарніри (їх я не пробувала) і м’ясо — сосиску, різні вили ковбаси на сніданок, курятина, ковбаски, філе, нагетси, тушковане м’ясо на обід і вечерю, супи. Фрукти — лише один вид на день — або яблука, або апельсини, або персики. Напої — декілька вмів чаів, вода, солодка вода різних смаків. Сніданки стандартні — пластів ці, яєчня, сосиски, сири, оливки, грінки, каші, мед, джем, молоко, йогурт. На полудник — смачна булка, я наприклад не змогла встояти в таки їла з дітьми теж 😳😵🤔, подумки рахуючи калорії😳

Море: чисте, вода доволі прохолодна, проте приємна, прозора і без сміття. Багато крабів, які ловили хлопці. Пляж широкий, людей мало, пісок чистий. Захід к воду поступовий, пологиий, буйки далеко в морі, проте навіть біля них можна ногами відчути дно. На пляжі був рятувальник, ми купались навпроти нього. Однооо разу ч запалила за буйок, тоді було хвилі і ми не пустили дітей купатися, то він свистів мені у свисток, натякаючи, щоб я поверталась, мені вперше свистіти к свисток, до цього це робила тільки я дітям 🤓

Погода: було спекотно к цю пору (з 11 червня по 18), лише в останній день зіпсувалася погода і майже ніхто не захотів купались у морі .

Програма: ми займались з дітьми у групах по 10 чоловік. Заняття проходили надворі, ми розстеляли коврики в підстилки, сідали у коло. Я особисто стояла і ходила перед дітьми. Ще по посадці у автобус кожен отримав подарунок — браслет з нашим лого і блокнот. Браслетів було 4 кольори, ми розділили дітей на вікові групи, а в блокнот вони повинні були вклеювати слова, фрази, завдання. Ідея така: один день ми виділяли для певної теми і з нею працювали, грали в ігри і створювали комунікативні ситуації. Наша задача була — збагатити лексику і стимулювати дітей спілкуватися на побутовому рівні. Результат: загублені словники, які ми ходили збирали за своїми дітьми, особливо за хлопцями, які їх постійно «губили». А деякі говорили, що вони дізнались, що ідуть к мовний табір напередодні поїздки. Крім цього ми намагалися спілкуватися з дітьми англійською мовою — по дорозі на пляж, в їдальні, в чергах в їдальню, граючи на пляжі…

Зв’язок і телефони: вай-фай слабкий неймовірно, нормально працює лише вночі, саме тоді я могла відправити звіти за день в робити фото публікації, щоб ви могли побачити своїх чад. Є варіант купити Інтернет на день, або користуватися звичайним мобільним зв’язком, або не користуватися телефоном взагалі. Мені особисто подобається останній варіант. Поясню чому. Діти постійно зайняті, їм немає часу відволікатися на телефон, крім того, в мене жодної разу ситуація не вийшла з під контролю, хоча в нас постійно щось траплялося, проте якщо діти ділилися «новинами» з батьками — відразу починалися непорозуміння, паніка, вигадки і догадки через брак інформації і навіть конфлікти між батьками. Якщо виникала потреба поговорити з мамою чи татом я сама дзвонила зі свого телефону чи брала дитячі телефони і розповідала з перших вуст. Тому, мами і тата, краще, якщо діти відпочивають без телефонів, а ви без дітей в вони без вас.

Здоров’я: група з 40 дітей — це у когось якась халепа майже кожного дня. У нас були — харчові розлади, травма коліна зі швами і сип на тілі відразу у 6 дітей. 😵 проте ми з усим справились, познайомились з болгарською страховою медициною, а я за сім днів встигла подружитися з молодою лікаркою Ваніною і милим водієм швидкої нажаль забула його ім’я… сип — алергічна реакція на сонце і сонцезахисних крем, це якщо комусь цікаво. Проте процедура виклика лікаря по страховій складна, потрібно звернутись до офісу страхової, а ж потім вони викликають лікаря. Проте я ж казала, я потоваришували з лікаркою — то вона дала мені свій особистий телефончик 🤓 в багатьох випадках мене рятував узятий з Києва пластир в велика банка перекису водню, а на майбутнє не поїду з дітьми, не взявши з собою пристойну аптечку.

Безпека і гроші: скільки брати вона що витрачати? Морозиво, те, яке я брала собі приблизно 2 леви, або 1 євро. Можна істи одне морозиво на день і бути щасливим, плюс їжа з їдальні. Моя племінниця, наприклад, витратила 5 євро всього за всю поїздку, це при тому, шо один раз я випросила морозиво для себе 🍦 🙄. Багато грошей не варто давати дитині, бо: купують різні дурниці в нездорову іду (тоді ідемо в лікарню з різними алергія ми), купують різні дурниці, наприклад спінери (Боже, в мене алергія на цю річ), або гроші можуть вкрасти, що надаль і сталося з деякими дітьми з нашого табору🙁😕. Гроші взяли не всі, а частину. Я підходила в розмовляла з власником в менеджером готелю, з прибиральницями, проте ніяким магічним чином вони не з’явилися там, звідки зникли 😒.

Чому табір? Тому що це весело. В Альбатросі, на момент нашого заселенні, житло 600 людей. А це рух, драйв, нові знайомства, дискотеки, веселощі. Тому Альбатрос, яким би він не був, у цьому плані значно виграє спокійному готелю, де ми могли б поселитися з нашими дітьми.

Компанія: питала дітей, чи поїдуть з нами наступного року. Переважно чую, що так, бо подобається компанія. Мені теж подобається компанія ваших дітей, кожен особливий, сонячний і веселий, кожен зі своєю фішкою і індивідуальністю. Хтось просто добрий і сонячний, хтось смішний, хтось дотепний і милий, хтось дорослий і зрілий, хтось вреднючий, але повний харизми, хтось просто душа компанії… діти — просто молодці, як трималися, як переживали з нами все, я вдячна тим, хто поставився до деяких початкових незручностей зі здоровою долею сарказму і іронії! Ваші діти-чудови компанія!

Чому закордон? Тому що це розвиває. Діти стають відповідальнішими в свідомішими. Вони розуміють, що є гроші, сама ними розпоряджаються, що є паспорт в для чого він, що є кордон і для чого вони, що є прикордонник в процедура. Вони в іншій країні, гроші інші, в них з’являється поняття, світ розширюється, вони розвиваються, чують мову, не заажли розуміють, проте починають розуміти, для чого власне кажучи їм англійська. Батьки, відправляйте дітей закордон, я знаю, що може бути важко, проте воно того варто, це розвиває дітей більше ніж будь що інше!

Дорога: туди ми їхали 36 (!!!) годин. Скажімо так, нам не пошастило навіть по найпесимістичнішим міркам. Два рази лома всі автобус, зміна автобуса і його чекання, чекання на кожному кордоні, а їх декілька. Втім діти простіше переносять дорогу, вони мені розміром (переважно), їм зручніше, веселіше, вони легше засинають. І знаєте, ваші діти такі котики, коли сплять. Проте вручити паспорт на кордоні сонній дитині в руки важко, тому ось мені медалька. Зауважу, що ці стоянки і труднощі дуже здружилис дітей, і в нас був саме такий дух, як мені хотілося. Наприклад, зовсім маленькі дівчатка дружили з зовсім старшини хлопцями, які казали, що «ці малі такі класні!». Назад ми їхали 25 годин. І хоч ми веселилися, думаю всім було трохи сумно.

Нові проекти: плануємо, проте будемо літати і відкривати нові напрямки! В планах є не тільки літні, а і інші шкільні канікули. Тому, якщо ми вам приглянулися, слідкуйте за нами. Було важко, проте настільки здорово, шо я би пройшла через все знову! Дякую, що надихаєте! Крім того, вдячна своїй команді — Ірині, Олені і Олександрі — ви чудові!

Пошук за статтями

Маєш питання? Дзвони:

+38 (067) 933 23 02